Голодомор 1932-1933

Поросли травою могили мільйонів наших співвітчизників, невинно замучених у 1932-33 роках хліборобів – найкращої, найпрацьовитішої частини українського селянства. Впродовж десятиліть радянського періоду історії навіть згадка про ті події вважалася злочином.

Ось свідчення очевидця тих подій, жителя с. Баландино Кам`янського району. Мешканці нашого села дуже постраждали від голоду в тридцять третьому. Майже всі були пухлими. Біля тисячі осіб померло від голоду. Першими жертвами були немовлята, вагітні жінки, діти, старі люди, а потім – здорові, працездатні. Половина дітей шкільного віку не прийшли восени до школи. Окремі кутки лишилися пустими, не було кому копати ями для мерців. Їх скидали в братські могили, прикопували на садибах. Навіть ще живих вивозили на кладовище. Причиною смерті, як правило, записували усілякі хвороби. В селі були випадки людоїдства.

Настільки опустіло село, що не було кому збирати урожай. Тому до Баландиного переселено понад сто сімей з Білорусі. Це село найбільше в районі постраждало від мученицької смерті. У селі Коханівка загинуло біля 300 людей. Люди помирали без винятку в усіх селах району. Але найбільше постраждали жителі таких сіл, як: Юрчиха, Радиванівка, Олянине, Лебедівка, Жаботин, Завадівка, Флярківка, Тимошівка, Вербівка, у названих вже Баландиному, Коханівці.

Списки жертв Голодомору 1932-1932 років складено майже в усіх селах району. За неповними даними, в районі померло мученицькою смертю майже дванадцять тисяч осіб, тоді як, для прикладу, з фронту не повернулося 3840 осіб.

Село Косарі менше постраждало від голоду, ніж інші села району. Голодні люди рятувались зерновою брагою від спиртового заводу, який виробляв спирт із зерна, навіть пшеницю переробляв на спирт. Робітникам заводу давали пайок і вони перебивались сяк-так. А колгоспникам восени 1932 року дали трохи більше хліба, ніж в інших селах на трудодні. За це актив села, в тому числі і голова колгоспу Роман Базилевський, дуже поплатились. Їм пришили саботаж у хлібозаготівлі, звинуватили у розбазарюванні хліба. Суд був показовий, судили групу більше дясяти осіб, а одного – до розстрілу. Інші були засуджені на 6-10 років. Відбували покарання на будівництві Біломор-Каналу. Там каторжники гинули від тяжкої роботи і голоду тисячами.

Восени 1933 року люди по кутках підрахували жертви голодної весни. Як стало відомо, за підрахунками в селі померла не одна сотня. Дуже багато померло людей в селі з інших населених пунктів, які приходили по брагу. Трупи валялися по вулицях і це завдало великого клопоту місцевому начальству.

Кількість жертв у Кам`янському районі, внаслідок Голодомору 1932-33

Населений пункт Кількість жертв
с. Ребедайлівка 53
с. Ревівка, Пляківка 25
с. Косари 60
с. Вербівка 149
Грушківка 200
с. Юрчиха 132
с. Радиванівка 186
с. Райгород 134
с. Михайлівка 208
с. Тимошівка 166
с. Катеринівка 288
с. Коханівка 278
с. Баландино 596
Всього: 2475

 

Бібліографічний покажчик

 

  1. Гудзенко К.Н. Трагічні голоси. – Кам’янка, 1993. – 195 с. Спогади жителів Кам’ян. р-ну.
  2. Гудзенко К. Трагічні сторінки нашої історії //Трудова слава. – 2003. – 12 листоп.
  3. Гирич В.П. Через круті схили: Історико-краєзн. нарис [про с. Жаботин Кам’ян. р-ну] – Сміла: Тясмин, 1997. – 64 с. Про голод у селі. – с. 50-51.
  4. Ткаченко Г. Сумний реєстр Жаботинського священника: [Голод у селах Жаботині та Завадівці] //Трудова слава. – 1998. – 18 квіт.